Архітектурні пам’ятки Більшівців

Більшівці – це містечко, де гармонійно поєднуються різні епохи, а на вулицях можна побачити цікаву архітектуру. На жаль, невблаганний час і руйнівні війни знищили левову частку історичних пам’яток, але Більшівці все ж мають чим пишатися і що показати своїм гостям.
Безперечно, найвідомішою пам’яткою є Санктуарій Матері Божої, заснований у 1624 році. Багато років тут зберігався чудотворний образ Матері Божої. Під час війн храм неодноразово пошкоджувався і руйнувався, а за часів радянської влади його закрили. Після проголошення Україною незалежності почалася його новітня історія. В 2001 році храм відновив свою діяльність – тепер сюди регулярно прибувають паломники, тут проходять зустрічі християнської молоді. Санктуарій у Більшівцях є добре знаним не лише в Україні, а й за її межами.
В 1718 році будівництво мурованого храму розпочав Ян Ґалецький, полковник війська польського, на вдячність за чудотворне оздоровлення. Згідно з наданим привілеєм папи Климентія XIII 18 серпня 1777 року відбулася урочиста коронація ікони Матері Божої. Визнання головою католицької церкви чудотворності ікони Матері Божої Більшовецької та її коронація стало найважливішою подією в історії цього святого місця.
На Вічевому майдані знаходиться ратуша – свідчення того, що колись це невелике галицьке містечко мало амбіції більшого міста. Ратушу збудували в центрі Більшівців у ХІХ столітті. Збереглися свідчення професора Мечислава Ґуравського, який писав, що «в середмісті знаходиться досить велика, але неправильної форми площа Ринок з ратушою». Ярмарки на Вічевому майдані перед ратушою славилися в ті часи на всю округу. Міська ратуша – це двоповерхова прямокутна будівля у класичному стилі. Над головним входом височіє восьмикутна вежа з невеликим декоративним годинником. З давніх малюнків і фото відомо, що вежа ратуші колись була набагато вужчою і вищою. Її довелося відбудовувати, адже під час Першої світової Більшівці служили ареною запеклих боїв між австрійцями та росіянами, і були фактично зруйновані. Попри все, ратуша і сьогодні привертає увагу своїми ошатними обрисами, цікавою формою вікон, а також кам’яним облицюванням на фасаді. До речі, зовсім недавно ратушу довелося розміновувати. У травні 2015 року у старій каналізації під спорудою виявили дві австрійські гранати. Викликали саперів, які знешкодили небезпечну знахідку.
Чудовою пам’яткою минулих епох є палац Кшечуновичів, де колись жили володарі містечка. Кшечуновичі мали вірменське коріння. Вони прибули до Речі Посполитої в другій половині XVII століття на запрошення галицького старости Андрія Потоцького, який заснував місто Станиславів. Будучи вмілими купцями, Кшечуновичі швидко завоювали авторитет на галицьких землях. У 1785 році за наказом австрійського цісаря Франца-Йозефа родину Кшечуновичів переведено в шляхетський стан та надано їм родинний герб. У період їхнього володарювання в Більшівцях стрімко розвивалися торговельна діяльність та різні ремесла. В містечку функціонував млин, майстри виготовляли вино, варили пиво, відкрилася двокласна школа.
Палац Кшечуновичів у Більшівцях збудували на місці колишньої садиби Малецьких (1800 рік). Нові власники неодноразово її перебудовували. У роки Першої світової війни замок був повністю зруйнований, а цінні речі зникли. Однак Корнель Кшечунович замість нього звів у 1927-1929 роках новий особняк в стилі неокласицизму. Фасадну сторону садиби оздоблює портик з чотирма колонами. З боку парку палац Кшечуновичів прикрашають дві чудові вежі. Сходами можна спуститися в парк до фонтану. У центральній частині палацу розташовувався величезний бальний зал заввишки в два поверхи. Польський історик Роман Афтаназій докладно описав архітектурні особливості палацу у своїй багатотомній праці «Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczpospolitej». Він зазначав, що фронтальна частина була прикрашена гербами родини Кшечуновичів. З тераси було видно мальвоничий краєвид на парк та околицю. В палаці можна було побачити родинні портрети та вишукані різьблені меблі у стилі рококо.
Ще одна цікава будівля у Більшівцях – церква Різдва Христового, зведена за проєктом українського архітектора Василя Нагірного у 1905 році на місці старого дерев’яного храму. Ця святиня була побудована на кошти тодішнього власника містечка Валер’яна Кшечуновича. Довгі роки парохом церкви Різдва Христового відслужив отець Василь Завірач. Висвячений на священика у 1980 році, він служив ще у ті часи, коли доводилося одночасно правити у п’яти храмах. Попередня дерев’яна церква була дуже знищена, тому її розібрали і побудували новий храм на тому ж подвір’ї. В 1906 році церкву освятив митрополит Андрей Шептицький – про це з особливою гордістю й сьогодні розповідають віряни. В храмі можна побачити ошатний дерев’яний іконостас, який походить з 1920-х років. Тут зокрема знаходяться дві цінні ікони на дереві – зображення Ісуса Христа і Матері Божої, за які віряни колись заплатили 100 злотих, а тоді то були великі гроші. Під час Першої світової війни церква була зруйнована. Зберіглася давня світлина з 1916 року, яка зображує вірян, які молилися в бараку. До 1923 року церкву відновили, хоч руйнування були значні.
Заслуговує на увагу й колишня синагога, що знаходиться поблизу від ратуші. У другій половині ХІХ століття близько 70% населення Більшівців складали євреї. Переважно вони були ремісниками та займалися дрібною торгівлею. Тут працювали їхні школа та бібліотека, а також благодійне товариство «Гамле хесед». До Другої світової війни культурне, громадське та релігійне життя місцевих євреїв було дуже активним. Збудували синагогу в ХІХ столітті, а на початку ХХ століття вона зазнала реконструкції. У далекому минулому тут читали молитви та проводили обряди, а сьогодні тут розмістився Будинок культури.
Олена БУЧИК