Сім’я Чедековських і Більшівці
На початку ХХ століття бургомістром Більшівців був Іґнацій Чедековський. Судячи з відгуків преси, добра для містечка він зробив немало. «Коли ми говоримо про наше місто, важко не згадати про урядування теперішнього бургомістра пана Чедековського, – писав власний кореспондент газети «Кур’єр львівський» у Більшівцях у грудні 1909 року. – Від того часу, як він став бургомістром, місто наше постійно зростає і розвивається. За його правління на вулицях встановлено хідники, збудовано цілком гарну ратушу, а давніші гасові лампи замінено на сучасне освітлення. Немає жодного жителя, який не тішився би розвитком міста і не віддавав би шану заслугам бургомістра. За останні роки у нашому містечку з’явився суд і податкове управління. Сподіваємося, що незабаром у нас тут запрацює навіть староство, і це ще більше сприятиме розвиткові містечка».
Сім’я Чедековських спочатку мешкала у Войнилові, а до Більшівців переїхала у 1891 році. Пан Іґнацій певний час учителював, а потім став директором місцевої початкової чотирикласної школи. Він також був одним із засновників місцевої залічкової каси, що запрацювала у 1892 році й займалася видачою дрібних кредитів селянам та ремісникам. Очевидно, вчительської і навіть директорської платні на утримання сім’ї не вистачало, адже в сім’ї пана Іґнація та його дружини Алоїзи зростали шестеро дітей.
На посаді директора школи пан Чедековський здобув загальну повагу мешканців містечка – як тоді казали, «панові директору належить кланятися». Вже ставши бургомістром, він велику увагу приділяв розвитку освіти. Школу в Більшівцях, яка раніше була змішаною, поділили на чоловічу і жіночу. Обидві школи були дуже переповненими, тож бургомістр працював над тим, щоб покращити умови навчання і збільшити штат педагогів. За його каденції для школи також звели нову будівлю. Крім того, під патронатом бургомістра у Більшівцях запрацювало благодійне товариство для підтримки учнів з бідних сімей.
Незважаючи на вагомі заслуги Іґнація Чедековського на посаді бургомістра Більшівців, у давній галицькій пресі частіше зустрічається не його ім’я, а ім’я його сина Болеслава Яна, який набув великої популярності як художник. Болеслав Ян народився 22 лютого 1885 року в містечку Войнілів Станиславівського повіту. Він був наймолодшим із дітей у сім’ї Чедековських. У Більшівцях Болеслав закінчив народну школу, отримавши відмінну оцінку з малювання та значно нижчі оцінки з інших предметів. З раннього дитинства він цікавився малюванням, а решті дисциплін приділяв менше уваги. Середню освіту майбутній художник здобув у Станиславівській гімназії, де отримав у подарунок від директора першу в своєму житті коробку з олійними фарбами. Відтоді він забув про акварель і кольорові олівці й почав творити лише у цій техніці, залишаючись вірним їй до кінця життя. Болеслав також твердо вирішив стати художником, незважаючи на заперечення свого батька, який радив йому здобути професію вчителя.
Ванда, старша сестра Болеслава, вийшла заміж за лісничого Едмунда Фіріха та оселилася в мальовничому будиночку серед карпатських лісів. Коли Ванда закохалася і заручилася, їй було лише п’ятнадцять років. Вона була правою рукою матері, але, вийшовши заміж, покинула батьківський дім, на щастя, уникнувши ганебного тавра старої панни. Такі то були часи, коли доля вісімнадцятирічної Ядвиги, сестри Ванди, дуже тривожила її матір, бо панночка все ще не отримала перстеника з нагоди заручин. Зате Ванда вийшла заміж у «правильному» віці – в шістнадцять років, чим її мати дуже пишалася.
Чоловік Ванди, хоч і був лісничим, захоплювався живописом. Він часто показував малому Болеславові альбоми з репродукціями робіт відомих майстрів, коли хлопець приїздив до них на літні канікули. Саме під час такого літнього відпочинку Болеслав створив свою першу олійну картину. У 1903 році він отримав атестат зрілості і вирішив вступити до Академії мистецтв у Відні. Його підтримувала мати, яка завжди особливо опікувалася молодшим сином і з розумінням ставилася до його захоплення мистецтвом. Едмунд Фіріх попросив своїх знайомих прихистити Болеслава на перші тижні навчання, а от Іґнацій Чедековський спочатку не хотів відпускати сина до Відня, однак мусив поступитися, бо інші члени сім’ї всіляко підтримували це прагнення.
Умови життя Болеслава у Відні були дуже скромними, поки він не розпочав сам заробляти після закінчення навчання. Перш ніж приступити до магістерських студій, він приїхав до Більшівців, щоб провести канікули серед своїх близьких, і саме тут написав портрет матері, який згодом став широко відомим. Після закінчення Академії мистецтв у 1911 році Чедековський розпочав самостійну мистецьку діяльність. Поступово він набув популярності, розширилися його соціальні контакти. В 1913 році Болеслав одружився з Євгенією Нелл – чарівною віденкою з заможної родини.
Під час Першої світової війни Болеслав був призваний до армії, а в 1920 році разом із дружиною та шестирічною донькою Геленою покинув Європу та виїхав до США, де перебував до 1922 року. Після повернення сім’ї Чедековських до Європи дружина з дочкою залишилися в Австрії, а Чедековський виїхав до Польщі.
Родинного будинку в Більшівцях уже не існувало, він був знищений під час війни. Пан Іґнацій та його дружина переїхали до околиць Кракова, а згодом до Великопольщі. Болеслав оселився в Австрії, де жив до травня 1923 року. Проте він щороку приїздив до батьків на цілий місяць, і ця традиція зберіглася аж до їхньої смерті.
Після проведення виставки картин у травні 1923 року родина Чедековських переїхала до Парижа й оселилася на авеню де Бретей, де художник винаймав ательє. В Парижі він створив багато картин, в основному портретів, і отримав численні нагороди на виставках. Його картини й зараз демонструються в найбільших галереях і музеях світу. Болеслав Ян Чедековський помер 8 липня 1969 року у Відні.
Олена БУЧИК