Усиновлення дітей в умовах воєнного стану

У зв’язку з російською військовою агресією на території України багато дітей втратили батьків або залишилися без батьківського піклування. Проте слід наголосити, що під час воєнного стану порядок усиновлення дітей, визначений українським законодавством не спрощується та не змінюється. Усиновлення дітей в умовах воєнного стану здійснюється виключно відповідно до норм законодавства України.

Відповідно до Конвенції про права дитини дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надається державою, в тому числі і можливість її усиновлення з урахуванням насамперед найкращих інтересів дитини для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Порядок усиновлення дитини в Україні регулюється Сімейним кодексом України та Порядком провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 905.

Необхідно наголосити, що в умовах війни усиновлення дітей, провадиться лише в тих регіонах, де немає активних воєнних дій та працюють в звичному режимі органи державної влади України та місцевого самоврядування, і тільки по відношенню до тих дітей, щодо яких вдалося встановити вичерпні обставини життя їхніх батьків або інших родичів. Крім того, суди тимчасово не здійснюють повною мірою своїх повноважень, а тому в багатьох областях України не можливо організувати процес усиновлення.

Особливості процедури усиновлення:

Звернутися до служби у справах дітей із заявою про взяття на облік кандидатів в усиновителі та надати пакет документів, визначений законодавством (копії документів, що посвідчують особу; копію свідоцтва про шлюб; довідки про заробітну плату; висновки про стан здоров’я, копія документа, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням тощо), а також отримати висновок про можливість бути усиновлювачами.

Усиновлення дітей відбувається виключно в судовому порядку (суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади та дитини якщо вона за віком, усвідомлює факт усиновлення. Суд приймає рішення про усиновлення за місцем проживання дитини).

Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Без згоди дитини усиновлення провадиться лише у тих випадках, коли в силу свого віку чи стану здоров’я дитина не усвідомлює факту усиновлення).

Усиновити можливо лише тих дітей, які перебувають на обліку. Облік дітей, які можуть бути усиновлені та осіб, які бажають усиновити дитину, ведуть служба у справах дітей та Національна соціальна сервісна служба України. На облік беруться діти, позбавлені батьківського піклування, діти-сироти та діти, батьки, яких дали згоду на усиновлення. Усиновлення дитини без згоди батьків провадиться лише, якщо вони в установленому, законом порядку: визнані безвісно відсутніми, недієздатними, невідомі чи позбавлені батьківських прав, стосовно дитини, яка усиновлюється, а також, якщо протягом двох місяців після народження дитини не забрали її на виховання до себе в сім’ю та запис про них у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до статті 135 Cімейного кодексу України.

Інформація щодо дитини, яку бажають всиновити та налагодження з нею контакту надається лише кандидатам в усиновлювачі службою у справах дітей за місцем, де дитина перебуває на обліку.

Важливо: відповідно до норм законодавства України органи державної влади та місцевого самоврядування мають використовувати вичерпні заходи для забезпечення права дитини на виховання біологічними батьками чи іншими родичами для забезпечення безпечного та гармонійного розвитку дитини.

Однак у сучасних реаліях, в умовах війни, коли неможливо встановити обставини життя дітей, які підлягають усиновленню та їх батьків, осіб, які бажають, всиновити дитину, неможливо зібрати повний пакет документів для усиновлення – діти, позбавлені батьківського піклування, можуть бути тимчасово влаштовані службами у справах дітей у сім’ю знайомих чи близьких родичів, у прийомну сім’ю або дитячий будинок сімейного типу.