Тарас Ткачук: Нецікавих пам’яток не буває

У більшівцівському урочищі Кути провадилися вісім сезонів археологічних розкопок – з 1999 по 2021 роки.

Українська земля таїть у собі чималу кількість пам’яток – історично-культурних скарбів різних віків. Їхнє дослідження дає уявлення про минулі часи, спосіб життя і мислення давніх людей. Зазвичай археологічна спадщина – це маловідома тема для широкого загалу, більшість із нас мало що знає про ті загадкові світи, котрі в буквальному сенсі знаходяться у нас під ногами.
Про таємниці більшівцівської землі найбільше знає Тарас Ткачук – археолог, кандидат історичних наук, член Європейської асоціації археологів, завідувач археологічного відділу Національного заповідника «Давній Галич». У дослідницькому науковому доробку Тараса Ткачука три монографії і сімдесят статей. Сфера наукових інтересів – археологія нео-енеоліту Південно-Західної Європи, семіотика, філософія і методологія науки. Ще Тарас Михайлович є засновником громадської організації «Галицьке наукове історико-культурне товариство», власником чималої бібліотеки та філателістом.

Запитую відомого археолога, чому він обрав такий рідкісний фах… Тарас Ткачук сміється: «Мене про це питали навіть в Америці.»
– Археологія – добра і досить точна наука. Вона потребує багато часу, наполегливості, любові до порядку і каталогізації, ретельного опрацювання матеріалів. На жаль, археологія не входить до списку престижних професій – багато роботи, невелика віддача, нема матеріальних благ. Мало студентів обирає цей фах, ще менше працює по справі. Виходить, що археологів мало, а пам’яток багато, і це проблема. Звісно, якби чиновникам вивчати курс археології, ми б мали обережніше ставлення до пам’яток. А тим часом пам’ятки знищуються, грабуються чорними копачами. Рідкісні речі продаються на інтернет-аукціонах, втрачаючи при цьому свою цінність, бо не відомо,де й за яких умов знайдені. Хоча фахівці можуть приблизно визначити походження…
У Більшівцях археологічна експедиція працювала достатньо довго – вісім сезонів, починаючи з 1999 року. Підсумком довготривалої копіткої роботи стало видання чотирьох томів про дослідження багатошарового поселення Більшівці (урочище Кути); на матеріалах із більшівцівських розкопок захистилися наукові роботи, пишуться доповіді – вони входять у наукових обіг.
– Більшівці – цікаве поселення, – розповідає науковець. Воно особливе тим, що находиться на пограниччі світів – Балканського світу, до якого належала культура Трипілля-Кукутень, і центральної Європейської культури, до якої належала зокрема і Галицька культура. Це пограниччя світів дуже добре відбивалося і на матеріальній культурі – глечиках, на їхній формі, орнаментації, матеріалі, з якого ці глечики виготовлені. На них також можна побачити інтенсивність контактів тих світів між собою. Правда в тому, що нецікавих пам’яток не буває.
Тарас Ткачук пригадує, як у 1999 році після повернення з Києва познайомився з місцевим любителем старожитностей Петром Переклітою – митцем і великим ентузіастом. Він ходив по довколишніх полях і звернув увагу на керамічні черепки, на яких зберігся орнамент. Зазвичай місцеві ґрунти мають високу кислотність, яка згубно впливає на кістки і орнаментацію, вони погано зберігаються, й мальована орнаментація просто зникає. А у Більшівцях ґрунти бережуть пам’ятки… Отож науковці взялися за розкопки.
У ході дослідження поселення в урочищі Кути поблизу Більшівців було встановлено, що пам’ятка заселялася неодноразово, починаючи з новокам’яної доби. Нижній шар поселення залишений носіями культури лінійно-стрічкової кераміки періоду неоліту (Землеробно-скотарська культура, поширена на території Європи у 5700-4900 рр. до н.е., на території України представлена на західній Волині, Галичині, Поділлі. – прим. ред.) Верства трипільської культури має два нашарування – середнього і пізнього етапів розвитку культури. Окрім цього, тут зустрічалися матеріали раннього бронзового віку.

На поселенні Більшівці було закладено два невеликих за розмірами розкопи. Однією з найцікавіших знахідок польового сезону була гончарна пічка, її залишки археологи знайшли на глибині 0,65 м у першому розкопі. Фрагменти поду з отворами-продухами товщиною 16 мм лежали півколом. У цьому ж розкопі було відкрито яму з матеріалами культури лінійно-стрічкової кераміки, тут були фрагменти столового і кухонного посуду, оздобленого «нотним» орнаментом.
– Ми за цей час розкопали залишки чотирьох трипільських хат, на жаль, залишки будівель пошкоджено оранкою, адже глибина залягання пам’ятки всього 0,4 – 0,5 м. Знайшли кремнієві знаряддя: шкребачки, ножі, кістяні знаряддя, мідні жіночі прикраси. Мідь буда дуже цінна.
Орнаментацію мальованого посуду культури Трипілля-Кукутень саме як знакової системи археолог вивчає ще з початку своєї наукової стезі, заглиблюючись у захопливі, таємничі знання:
– Орнамент на керамічних виробах, до речі, – то своєрідний паспорт тої чи іншої археологічної культури, більше того, певний сакральний код, який наносився трипільцями зовсім не для краси, а як спосіб захисту від світу… Відповідно, у орнаменті відображені кризові життєві моменти.
Матеріали здаються по місцю розкопок в музеї, формуються у експозиції. Тарас Ткачук не лишає артефактів собі на споминку. Каже: «Це непрофесійно». Натомість колекціонує марки, книги і враження. А ще досліджує і береже нашу праісторію…
Тетяна Зарецька