Кукільники у XVIII столітті
В Центральному історичному архіві у Львові зберігаються численні документи 1772-1918 років, які стосуються економічної історії Галичини. Серед них знаходяться також Юзефінські метрики, які були складені в 1785-1789 роках. Вони мають особливе значення не лише для дослідників економічної історії, а й для тих, хто цікавиться генеалогією, адже в них перелічені всі тодішні власники нерухомості в Галичині. Ці документи містять також цікаві відомості про село Кукільники у XVIII столітті.
Тодішні Кукільники були приватним містечком у Бережанському окрузі, розташованим на річці Бибелка, лівобережній притоці Дністра. Вони межували з містечком Більшівці та селами Семиківці, Тустань, Хоростків, Загір’я, Слобідка-Кукільницька та Медуха. Кукільники належали Львівському римсько-католицькому архієпископству, і архієпископ Фердинанд Кіцький був довічним управителем містечка. Власником частини містечка, відомої як Слобідка Кукільницька, був місцевий римо-католицький священик Валентин Цвейнарський.
Містечко було оточене валами. Населення займалося в основному сільським господарством, а нечисленні промислові об’єкти, пов’язані з переробкою сільськогосподарської продукції та наданням послуг (млин, горілчаний цех, корчма), належали землевласнику. Тут був також так званий «панський двір». Найбільш показні житлові будинки належали римо-католицькому духовенству. Мало хто з тодішніх мешканців займався діяльністю, не пов’язаною з сільським господарством, в основному це були особи, що належали до церкви (органісти, церковні прислужники та священики). В Кукільниках знаходилися римо-католицька та греко-католицька церкви. Біля греко-католицької церкви був цвинтар, крім того, були ще два християнські цвинтарі, де ховали українців і поляків. При в’їзді до містечка стояла статуя, яку називали «Фігурою», – ймовірно, це була статуя Діви Марії.
Із гідротехнічних споруд у містечку були два рови поблизу валів, ще один «копаний рів» та дамби, що перекривали ставки, один з яких називався Тронтою, а другий –Кукільницьким. В історичних джерелах згадуються також три мости і «озеро, яким неможливо користуватися». Мабуть, то була водойма, яка пізніше називалася Новий став, а користуватися нею було неможливо через заболочення. За даними містечкових книг у тодішніх Кукільниках було 24 вулиці та дороги. В своїй більшості це були дороги, що вели до полів або до сусідніх містечок. Лише три з них позначені як вулиці (просто «вулиця», «вулиця до водойми» і «вулиця біля церкви»).
Слобідка Кукільницька була тісно пов’язана з містечком Кукільники, але водночас була окремим селом зі своєю нумерацією будинків. У ньому мешкали представники польського етносу, найімовірніше, римо-католицької конфесії, яких називали «підданими священика». Мешканці Слобідки Кукільницької мали сільськогосподарські угіддя в Кукільниках, але не розміщали тут свої будинки та сади.
Центрами містечкової влади були управитель, що належав до Львівської архієпархії римо-католицького обряду, а також римо-католицька та греко-католицька парафії.
Більшість жителів Кукільників була півґрунтовими селянами, які мали половину наділу (22 жителя). Тринадцять господарів мали повний наділ землі і ще тринадцять мали лише чверть земельного наділу. Десять власників нерухомості взагалі не мали орних полів. Крім того, в Кукільниках проживали 5 священиків (парафіяльний священик, три римо-католицькі отці та греко-католицький парафіяльний священик).
Характерною для Кукільників була значна роздробленість орних земель. Більшість ділянок, які вважалися цілим земельним наділом, налічували близько 2000 квадратних сажнів (1 сажень – 3,5969 м2), а ті, що вважалися «півґрунтовими», мали близько 1000 квадратних сажнів. Але багато наділів були в межах 100-200 квадратних сажнів, деякі наділи навіть не перевищували 100 сажнів. Лише невелика кількість наділів досягала розміру одного моргу (один морг – 0,5755 гектари).
За даними міських книг серед власників нерухомості значилися лише чоловіки, але згідно з іншими джерелами двома об’єктами нерухомості володіли вдови, які успадкували їх після померлих чоловіків. Якщо аналізувати імена та прізвища, жителі Кукільників у переважній більшості (близько 90%) належали до української нації, а у Слобідці Кукільницькій переважали поляки.
Жителі Кукільників були зобов’язані платити податки в залежності від кількості використовуваної землі. Селяни з цілими земельними наділами платили податок у розмірі 19 крейцерів, відбували 104 дні панщини на рік, а також повинні були віддавати одну свиню, курку та 6 яєць на рік. Селяни з половинним наділом платили 9 з половиною крейцерів, відбували 52 дні панщини та віддавати курку та 3 яйця. Таким чином, щорічний прибуток землевласника та управителя від цієї групи жителів (34 особи) складав 7 флоринів 17 крейцерів, 1196 днів панщини, 11 свиней, 24 курки та 138 яєць. Двоє інших підданих (мельники) були зобов’язані відбувати лише 104 дні панщини на рік. З групи халупників, тобто безземельних селян, двоє відбували 26 днів, а ще двоє лише 12 днів панщини на рік. Троє халупників платили податок, а двоє з них також були зобов’язані брати участь у шарварках – додатковій до панщини повинності, що передбачала будівництво і ремонт мостів, шляхів, гребель та панських будинків.
До містечкової еліти станом на 1787 рік належали: повноважний представник управителя Антоній Немчиновський, війт Павло Янішевський, депутати Василь Дмитрів, Семен Лесів, Павло Кучук та Гринько Хмелів. В 1789 році війтом був Василь Проньків, а Павло Янішевський – його заступником.
Олена БУЧИК