Дифтерія

Дифтерія. Основні заходи профілактики.
Дифтерія – це гостре антропонозне інфекційне захворювання із повітряно-крапельним механізмом передачі, що характеризується ураженням ротоглотки і дихальних шляхів із розвитком фібринозного запалення в місці проникнення збудника, а також токсичним ураженням серцево-судинної , нервової системи та нирок. У місці проникнення і розмноження збудника під дією токсину розвивається місцева запальна реакція.
Збудник – коринебактерія дифтерії ( паличка Лефлера) – паличка що виділяє дифтерійний екзотоксин, не стійка до дії високих температур (майже миттєво гине при кип’ятінні ), не утворює спори та капсули. Екзотоксин дифтерії є одним із найсильніших токсинів у природі, який значною мірою впливає на слизові оболонки, міокард, нирки та нервову систему.
Джерело інфекції – хворі на дифтерію люди, а також бактеріоносії. Бактеріовиділення у хворого починається наприкінці інкубаційного періоду і триває до санації місця розвитку інфекції.
Основний механізм передачі – повітряно-краплинний. Передається інфекція – під час розмови, кашлю, чхання. Характерна сезонність – осінньо-зимовий період.
Поширення дифтерії повсюдне. В Україні зустрічаються поодинокі випадки даного захворювання, проте це неабияк насторожує лікарів епідеміологів у зв’язку із можливістю виникнення епідемії захворювання. В нещеплених колективах частіше хворіють діти віком до 6 років, однак, в останні роки захворюваність зросла серед більш дорослого населення.
Види дифтерії
Дифтерія має кілька форм залежно від місця ураження інфекцією:
Дифтерія ротоглотки (мигдаликів)
Дифтерія дихальних шляхів (трахеї, гортані, бронхів)
Дифтерія носа
Дифтерія шкіри
Дифтерія очей
Дифтерія статевих органів
Найпоширенішою є дифтерія ротоглотки.
Інкубаційний період триває 2-10 днів.
Симптоми:
Інтоксикаційний синдром ( підвищення температури тіла до 38-38,5С, загальна слабкість, ломота в тілі, озноб, головна біль, виражена блідість шкіри).
Біль у горлі – помірний і не є провідним симптомом. Часто виникає відчуття «комка в горлі».
Голос набуває гугнявого характеру.
У рото глотці – характерне фібринозне запалення, нашарування на мигдаликах, яке поширюється на м’яке піднебіння. Процес може мати однобічний характер.
Пальпуються збільшені, дещо болючі підщелепні лімфатичні вузли.
Ускладнення від дифтерії можуть включати:
блокування дихальних шляхів;
інфекційно-токсичний шок;
пошкодження серцевого м’яза (міокардит);
ураження нервової системи;
дихальну недостатність.
Профілактика:
Специфічна профілактика:
Для попередження розвитку небезпечних ускладнень потрібно вакцинувати дітей, згідно з Календарем профілактичних щеплень, і ревакцинувати дорослих кожні 10 років.
Вакцинація та перенесене захворювання, вже через 1–1,5 років не гарантує захисту від інфікування та захворювання, але у щеплених людей має значно легший перебіг захворювання. Тому важливо вчасно здійснювати як вакцинацію, так і ревакцинацію.
Відповідно до національного Календаря профілактичних щеплень, для вакцинації дітей проти дифтерії, кашлюку, правця на першому році життя можуть використовуватися вакцини як з ацелюлярним (АаКДП), для ослаблених дітей, так і з цільноклітинним (АКДП) кашлюковим компонентом. Ці вакцини використовуються для щеплення дітей до 6 років 11 місяців 29 днів.
Вакцинація АКДП (АаКДП) вакциною здійснюється у: 2 місяці (перше щеплення), 4 місяці (друге щеплення), 6 місяців (третє щеплення). Вакцини: Інфанрикс, Інфанрикс ІПВ, Інфанрикс ІПВ ХІБ, Інфанрикс Гекса, Пентаксим, Тетраксим, Гексаксим. У 18 місяців проводиться ревакцинація.
Ревакцинацію проти дифтерії та правця у 6 років проводять анатоксином дифтерійно-правцевим (АДП), наступну у 16 років — анатоксином дифтерійно-правцевим зі зменшеним вмістом антигену ( АДП-М).
Щеплення дітей до 7 років з порушенням Календаря призначаються лікарем з такого розрахунку, щоб дитина встигла одержати чотириразове щеплення проти кашлюку до 6 років 11 місяців 29 днів. У разі неможливості отримати 4 дози вакцини проти кашлюку дитиною до 6 років 11 місяців 29 днів вводять стільки доз, скільки дитина встигне отримати до виповнення їй зазначеного віку.
Дітям, старшим 7 років, та дорослим, які раніше не були щеплені або не мають даних щодо вакцинації, проводять щеплення АДП-М триразово.
Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказаннями, які раніше були щеплені, проводять АДП-М у віці 26 років з подальшою плановою ревакцинацією АДП-М з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення АДП-М.
Неспецифічна профілактика:
Регулярне провітрювання приміщень.
Систематично проводити вологе прибирання із застосуванням дезінфікуючих засобів.
В період епідемії обмежити відвідування місць із великими скупченнями людей.
При контакті з можливими хворими використовувати засоби індивідуального захисту.

Підготувала
лікар епідеміолог Рогатинського відділу Наталія АНДРУХОВИЧ