Стронгілоїдоз

Стронгілоїдоз – паразитарне захворювання, яке викликається кишковою вугрицею і характеризується хронічним перебігом з переважним ураженням органів травлення та системною алергією.

Вугриця кишкова (Strongyloides stercoralis) — гельмінт, який розмножується в кишечнику людини. Мешкає переважно в тонкій кишці, іноді може паразитувати в жовчному міхурі та підшлунковій залозі. Слід зазначити, що черв’як є основним джерелом розвитку небезпечного захворювання – стронгілоїдоз.

Стронгілоїдоз значно поширений у країнах тропічного та субтропічного клімату, проте     реєструється захворювання і в районах помірного клімату, у тому числі й в Україні.

Джерелом зараження є хворі люди, які разом із випорожненнями виділяють у зовнішнє середовище яйця (з личинками) кишкової вугриці.

Зараження стронгілоїдозом відбувається при безпосередньому контакті з грунтом (ходінні босоніж, лежанні на землі без підстилки, виконанні сільськогосподарських та земляних робіт) та вживанні в їжу забруднених личинками кишкової вугриці овочів, зелені, ягід та фруктів.

Клінічні прояви стронгілоїдозу дуже різноманітні і залежать від стадії захворювання: ранньої (міграційної) або хронічної (кишкової).

Розпочинається захворювання з підвищення температури тіла, болей у животі, появі нападоподібного кашлю, ексудативних висипів на різних ділянках шкіри. Згодом у хворих з’являються симптоми ураження шлунково – кишкового тракту подібні до виразкової хвороби, гастродуоденіту, холециститу, які супроводжуються різноманітними алергічними проявами (шкірним свербіжем, алергічними набряками, кропив’янкою, папульозними висипаннями та ін.). За відсутності лікування гельмінтоз набуває хронічного перебігу, іноді триває багато десятиліть.

Стронгілоїдозом хворіють різні категорії населення, проте найбільший ризик зараження мають: сільські жителі, які безпосередньо зайняті роботою з грунтом, робітники шахт, цегляних заводів, землекопи, будівельники, хворі (особливо діти) з психічними розладами.

З метою профілактики стронгілоїдозу необхідно:

• захищати грунт від фекального забруднення. На кожній садибі, садовій ділянці

обладнувати туалет;

• ретельно промивати проточною водою та обдавати окропом, перед вживанням, овочі, ягоди та фрукти;
• ретельно мити руки перед їжею, після робіт з грунтом, тощо;
• не ходити по землі босоніж, не лежати на землі без підстилки.

Відмінність цієї хвороби від інших, спричинених гельмінтами, полягає, в першу чергу, складністю діагностики. Звичайний аналіз калу на яйця гельмінтів не покаже личинок нематод. Самий ефективний метод їх виявлення – це метод Бермана. Він розрахований на теплолюбивість паразитів. При ньому не досліджують сам біологічний матеріал, а сприяють виходу личинок у воду, в якій вже їх легко виявити під мікроскопом.

Якщо діагноз встановлено, лікар призначає відповідне лікування. Слід пам’ятати, що не варто займатися самолікуванням та використовувати поради людей без медичної освіти.

       Рогатинський відділ ІФ РВ ДУ «ІФ ОЦКПХ МОЗ» пропонує кваліфіковане проведення лабораторних досліджень, з метою виявлення гельмінтів.

Бажаємо міцного здоров’я !

Фельдшер-лаборант мікробіологічної лабораторії

Рогатинського відділу ІФ РВ ДУ «Івано-Франківський

ОЦКПХ МОЗ» 

Руслана Дуда