Старший булавний
Михайло Йосипович Гладковський
псевдонім “Дуб”
(1906-1946)
кущовий провідник Організації українських націоналістів, командир боївки Української повстанської армії на терені Більшівцівського району. Нагороджений Золотим Хрестом Бойової Заслуги 1-го класу.
Загинув у бою з московським окупантом.
Михайло,17.10.1906р.н., найстарший із чотирьох братів Гладковських. Батько: Гладковський Йосип, син Марії уроджена Станіславська, мати: Круцик Олена – донька Фауста і Марії Манюх. Їх сини: Михайло, Володимир, Іван та Микола – усі вони боролися й полягли за волю України. Навчався Михайло у Яблунівській сільській школі, закінчив всього чотири класи та незважаючи на це, був дуже обдарованою людиною. Працював ковалем на кілька сіл, і односельчани дуже поважали Михайла насамперед за його розум, доброту, щирість. Найголовнішою рисою, яка характеризує Михайла Гладковського (псевдо «Дуб») – патріотизм. Для нього Бог і Україна були понад усе. Про героїчну постать «Дуба» оповідається у спогадах його доньки Ольги Форділь. Вона розповіла, що боївка Михайла Гладковського діяла у Більшівцівському районі у 1945-1948 роках і до її складу входив 21 повстанець, серед яких були вихідці із інших районів та навіть двоє бійців родом зі Східної України. У боївці «Дуба» якийсь час перебували і рідні брати командира: Микола на псевдо «Щур» та Володимир «Горіх». Її акції проти більшовиків були найуспішнішими на терені рідного села та його околиць. Зокрема, «Дуб» та його хлопці завадили депортації односельчан до Сибіру, звинувачених у куркульстві, співпраці з ОУН та політичній неблагонадійності.
Родина Михайла зазнала чимало поневірянь, старшу доньку Ольгу батьки змушені були віддати на виховання у Рогатинський район, де вона жила під чужим прізвищем. Молодша донька Марія від нервових потрясінь, постійного переляку та поганого харчування осліпла й померла у віці 50 років. Дружину Софію більшовики забрали до Більшівцівської тюрми, де знущалися з особливою жорстокістю – постійні биття по голові, ходили кованими чобітьми по всьому тілі. Михайло дуже хотів помогти своїй дружині вибратися з того пекла, намагався знайти людину, яка викупила б її із в’язниці. Йдучи із села Яблунева до села Кукільники із двома побратимами-повстанцями, за зрадою попали у засідку. Михайла було поранено, він попросив друзів тікати і рятувати свої життя. Щоб живим не здатися в полон окупантам, Михайло застрелився. Над мертвим тілом енкаведисти жорстоко познущалися, прив’язали його до коня, тягли до Яблунева, а потім кинули на подвір’я перед тюрмою в Більшівцях. Дружина бачила як лежало скривавлене тіло її чоловік, а невідома їй дівчина, проходивши повз нього, зняла з голови білу хустину і вкрила нею понівечене обличчя повстанця. Вже після цього дружину Софію відпустили додому.
…На жаль місце останнього спочинку командира Михайла Гладковського «Дуба» так як і його брата Миколи «Щура» невідоме.
З метою вшанування пам’яті бійцям за волю України, 27 серпня 2018 року в рамках заходів відзначення 27-ї річниці Незалежності України у рідному братам героям УПА селі Яблунів проведено віче-реквієм “Пам’яті героїв УПА”, під час якого освятили меморіальні дошки Михайлові та Миколі Гладковським.
Електронний архів українського визвольного руху
Дописи на сторінці «Більшівцівська Ратуша»
26 серпня 2018 р.
https://www.facebook.com/share/p/18R75ExGMB/
27 серпня 2018 р.
https://www.facebook.com/share/p/1EvULeDSyW/
