Skip to content Skip to left sidebar Skip to right sidebar Skip to footer

ВІЛ-інфекція

ВІЛ- інфекція/ СНІД.Шляхи профілактики.

ВІЛ-інфекція та її кінцева стадія СНІД стали в останні роки однією з найважливіших проблем сучасності. Протягом останнього часу Україна за темпами росту інфікованих зайняла одне з провідних місць у Східній Європі. Через війну в Україні збільшується ризик поширення ВІЛ-інфекції, зокрема через сексуальне насилля, зростання кількості оперативних втручань, травм, особливо на полі бою, попереджають у Центрі громадського здоров’я.

ВІЛ-інфекція

Прогресуюче інфекційне захворювання, яке виникає у випадку зараження вірусомімунодефіциту людини та вражає імунну систему з подальшим розвитком імунодефіциту.

Синдром набутого імунодефіциту( СНІД)

Це кінцева стадія ВІЛ-інфекції, яка характеризується глибоким імунодефіцитом, приєднанням тяжких оппортуністичних захворювань, які неминуче призводять до смерті хворого.

Розрізняють два типи збудника – віруси імунодефіциту людини 1 та 2 (ВІЛ-1 і ВІЛ-2). Перший поширений у всіх країнах світу, другий – в основному в Західній Африці.

ВІЛ дуже чутливий до нагрівання. При температурі 50-56 ° С він гине до 30 хв, а при 100-150 ° С – одразу ж. На нього згубно діють дезінфікуючі розчини.Разом з тим вірус зберігає життєздатність у висушеному стані протягом 4-6 діб при 22-50 ° С, а при нижчій температурі – значно довше.

Джерело інфекції – ВІЛ-інфіковані: хворі з усіма клінічними формами хвороби, в кровіяких циркулює вірус.• Найбільшу епідемічну небезпеку мають кров,сперма, вагінальний секрет, які мають достатню для зараження дозу збудника.• ВІЛ виявляється у грудному молоці, слині, слізній та спинномозковій рідині, у бронхіальному секреті.

Інкубаційний період коливається від одного тижня до 5-6 років. У 90 % інфікованих антитіла до ВІЛ виявляються протягом найближчих 3 міс., ще у 5 % – до 1 року від моменту інфікування.

ВІЛ-інфекція має такі перші симптоми:

швидка втомлюваність;

лихоманка і температура;

збільшення лімфовузлів на шиї;

підвищена пітливість;

висипи і сухість шкіри;

герпес.

Якщо ви діагностували у себе хоч один із вищеперерахованих симптомів, то радимо звернутись до лікаря.

У 30-90 % інфікованих осіб уже через 2-4 тиж. після зараження спостерігається стадія первинних клінічних проявів у вигляді гарячки, гострого тонзиліту та фарингіту, шийного лімфаденіту

( збільшення шийних лімфатичних вузлів) або гепатолієнального синдрому( збільшення печінки та селезінки), що нагадує інфекційний мононуклеоз. Можуть також бути розлади кишечника та різноманітні шкірні висипки.

Існують три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

Через кров, а саме:

При переливанні крові та її компонентів або при пересадці органів;

При користуванні чужими шприцами та голками;

Під час користування не стерильними медичними інструментами, інструментами для татуювання;

Якщо людина користувалася спільно з ВІЛ-інфікованим предметами особистої гігієни (бритви, манікюрні прилади, зубні щітки).

Статевим шляхом, а саме:

Під час незахищених (без контрацепції) сексуальних контактів.

Від матері до дитини, а саме:

Під час вагітності;

Під час лактації (годування);

Під час пологів.

Основним напрямком боротьби із ВІЛ-інфекцією/СНІДом є запобігання йому.

ВІЛ-інфіковані діти можуть бути в організованих колективах на загальних підставах; підлягають тимчасовій ізоляції до одужання за наявності у них будь-яких уражень шкіри.

важливо знати, що вагітні ВІЛ-інфіковані жінки можуть запобігти народженню хворої на ВІЛ-інфекцію дитини, якщо вони якнайраніше звернуться в жіночу консультацію, для проведення профілактичного лікування.

Забороняється користуватися чужими бритвами, лезами, манікюрними приладами, зубними щітками, бо на них можуть зберігатися сліди контамінованої крові. Важливою умовою безпеки є дотримання гігієнічних і моральних норм. Створена сітка пунктів анонімного обстеження на ВІЛ-інфекцію.

Уникати випадкових статевих контактів, бо чим більше сексуальних партнерів, тим вищим є ризик інфікування. Застосування презервативів значно знижує можливість інфікування партнера не тільки ВІЛ, але й збудниками венеричних захворювань, вірусних гепатитів.

Пам’ятайте!

Своєчасне тестування. ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ПОТРІБНО ПРОЙТИ ТЕСТ НА ВІЛ?

Фахівці називають такі стани:

невмотивована втрата маси тіла;

лихоманка невідомого походження протягом місяця;

бактеріальні інфекції верхніх дихальних шляхів або бактеріальні пневмонії з рецидивом;

кандидоз ротової порожнини (язик густо вкритий білуватим нальотом);

різні форми туберкульозу.

За наявності симптомів і підозри захворювання на ВІЛ, ви можете безкоштовно обстежитись на ВІЛ за допомогою швидких тестів (результат – через 15-20 хвилин) і своєчасно розпочати антиретровірусне лікування, яке також є безкоштовним. Людям з групи ризику й тим, хто має активне статеве життя, бажано робити тест на ВІЛ раз на три місяці.

Своєчасне лікування. Якщо вірус уже потрапив в організм, повністю його вивести не можна, але можна пригнічувати його розмноження. Антиретровірусна терапія є обов’язковою, оскільки призводить до суттєвого зниження захворюваності та смертності, пов’язаних з ВІЛ. Люди, що живуть з вірусом, які своєчасно розпочали лікування, живуть повноцінним життям. Якщо регулярно вживати ці препарати, кількість вірусу в крові й інших рідинах організму суттєво знижується, аж поки не сягне невизначуваного рівня вірусного навантаження. Це означає, що концентрація ВІЛ у крові стане настільки низькою, що її не може навіть виявити тест, а інфікований не може заразити інших. Так працює формула U=U (Undetectable = Untransmittable), що перекладається як «не визначається = не передається».

 

Підготувала лікар-епідеміолог Наталія Андрухович

 

ПОДІЛИТИСЬ: