Skip to content Skip to left sidebar Skip to right sidebar Skip to footer

Реклама і оголошення давніх Більшівців

В жовтні 1889 року галицька преса розмістила оголошення про те, що керівники ґміни оголосили конкурс на будівництво чотирикласної школи в Більшівцях. Кошти будівництва мали складати 9 тис. корон, причому в цю суму вже входила вартість цегли, яку міська влада мала в запасі. В разі отримання замовлення на будівництво будівельна фірма мусила сплатити гарантійний внесок у розмірі 10% до міської каси. Школу й справді невдовзі збудували, щоправда, перевищивши кошторис на 1 тис. корон. В 1907 році її поділили на два відділення – чоловіче і жіноче. Але все одно тутешня школа була дуже переповнена, до одного лише третього класу ходило близько сотні хлопців.

Газета «Кур’єр львівський» від 9 жовтня 1901 року розмістила рекламу молочного підприємства в Більшівцях. Реклама вказує, що молочарня була «паровою», тобто мала відповідне устаткування, що працювало на парі. Продукція цього підприємства навіть отримала нагороду на виставці у Карлсбаді (тепер чеське місто Карлові Вари). Кілограм масла власного виробництва це підприємство продавало лише за 2 корони 40 галерів, що було дуже навіть недорого. У Львові й у Станиславові масло тоді коштувало близько чотирьох корон. Нагадаємо, що середня зарплата тодішнього галичанина складала 80-120 корон у місяць.
Газета «Кур’єр львівський» від 3 липня 1903 року розмістила оголошення про будівництво суду в Більшівцях. Президія Вищого суду у Львові оголошувала початок прийому пропозицій на зведення будівлі суду, де мали також розміщатися арешти і кабінети податкових урядників. Пропозиції належало вносити до будівельного радника Францішека Сковрона. До нього ж потрібно було звертатися і за уточненнями всіх деталей будівництва. До речі, Францішек Сковрон був дуже відомим архітектором, викладачем Львівської політехніки, автором і співавтором кількох важливих будівель у Львові, зокрема запроектував знаменитий Палац мистецтв. Він також розробив проєкти Окружного суду в Станиславові по вул. Білінського (тепер будівля СБУ і УМВС по вул. Сахарова), будівлі Скарбової дирекції по вул. Третього Мая (вул. Грушевського, 31). Тож його кураторство над будівлею суду в Більшівцях, без сумніву, пішло їй на користь. Суд запрацював у новій будівлі з 1905 року.
12 серпня 1907 року керівники ґміни Більшівців оголосили конкурс на посаду міського лікаря. Претендент на посаду мусив мати громадянство Австро-Угорщини, диплом лікаря, що давав йому право вести медичну практику. Від кандидата вимагався також бездоганний характер, знання всіх мов, які використовувалися в регіоні (тобто німецької, польської та української), і пред’явити свідоцтво про завершення лікарської практики. Якщо з іншими вимогами все більш-менш зрозуміло, то з «бездоганним характером», мабуть, виникали складнощі, бо кожна людина має ті чи інші недоліки. До речі, оплату цьому лікареві з ідеальним характером обіцяли не таку вже й високу – всього 1 тис. корон у рік. Якщо він погоджувався бути ще й ветеринаром і брати участь в огляді худоби, то йому доплачувати 60 корон. Можна було також підзаробити, виступаючи медичним експертом у місцевому суді, за що доплачували 200 корон у рік. Відповідні документи належало подавати до міської ради Більшівців. Це оголошення подавалося до різних галицьких часописів досить багато разів, що ще раз доводить, що людей з бездоганним характером знайти не так легко.
В деяких джерелах можна знайти інформацію про те, що ратуша в Більшівцях збудована десь у кінці ХІХ століття. Проте оголошення в газеті «Кур’єр станиславівський» від 6 листопада 1908 року свідчить про те, що її звели трохи пізніше. Як говориться в оголошенні, автором якого був тодішній бургомістр Більшівців Іґнацій Чедековський, міська влада містечка мала амбітні плани збудувати нову міську ратушу. Будівельні компанії, які мали бажання взятися за цей проєкт, повинні були подавати свої пропозиції до очільників ґміни разом з гарантійною сумою в 2 тис. корон готівкою чи цінними паперами. Сума робіт не мала перевищувати 47900 корон. Щоб дізнатися про всі умови будівництва, потрібно було звернутися до міського секретаря. З газети «Кур’єр львівський» від 9 грудня 1909 року ми дізнаємося, що ці плани були успішно втілені в життя, адже власний кореспондент цього часопису в Більшівцях повідомляє: «Говорячи про наше містечко, важко не згадати про правління теперішнього бургомістра Чедековського. З того часу, як він став бургомістром, місто наше постійно росте і розвивається. За його правління на вулицях облаштували хідники, збудували цілком гарну ратушу, а гасові ліхтарі замінили сучаснішим освітлення». З цієї цитати ми можемо зробити висновок, що станом на грудень 1909 року ратуша вже була збудована. Отже, її будівництво припадало на 1908-1909 роки.
На зламі ХІХ і ХХ століть була цікава традиція – розміщати оголошення про заручини і шлюб на сторінках преси. Таке повідомлення подавалося зазвичай після святкового обіду з нагоди заручин. Їх святкували у дуже вузькому родинному колі. Зранку в день заручин наречений висилав своїй обраниці букет її улюблених квітів, бажано білих, а перед приходом гостей одягав на палець дівчини перстень. Зазвичай від часу заручин до весілля минало від кількох місяців до року. І в цей період наречений усіляко намагався догодити своїй дамі серця, хоч усе, що він міг собі тоді дозволити, це поцілувати їй руку. За кілька днів до шлюбу родичі молодої пари знову подавали оголошення про цю подію у пресі. Як бачимо, цієї світської традиції – інформувати про шлюб на сторінках преси – дотримувалися й мешканці маленького містечка Більшівці. Газета «Кур’єр станиславівський» від 19 грудня 1909 року подає оголошення про майбутній шлюб адвоката з Більшівців Юзефа Фюлленбаума з панною Регіною Меллерівною зі Станиславова.
В листопаді 1911 року галицька преса розмістила оголошення позичкової спілки Більшівців, яке повідомляло про збори учасників, що мали відбутися 20 листопада того року. Порядок денний включав у себе зміни певних параграфів статуту спілки. Варто згадати, що з цією спілкою була пов’язана доволі неприємна історія. В травні 1912 року з Більшівців утекли керівники спілки Хаїм Герш Франк і Маркус Гельман. Їм довелося спішно покинути місто, щоб уникнути кари за численні зловживання. Під приводом залагодження справ товариства вони здійснювали оборудки у власних інтересах, зокрема пускали в обіг фальшиві векселі. Загальний збиток від їхніх махінацій склав астрономічну суму – півмільйона корон. Головними постраждалими від цих махінацій виявилися жителі містечка – дрібні торговці і селяни. Звичайно, поліція відразу ж взялася за розслідування та пошук винних, але через цю аферу мешканці містечка надовго втратили довіру до фінансових товариств.
Олена БУЧИК

Більше фото на сторінці газети “Більшівцівська ратуша”

ПОДІЛИТИСЬ: